Ти сумуєш за дитиною, яку чекала.
І за життям, якого не сталося.
Для тих, хто забороняє собі сумувати: «у мене ж є жива дитина, я не маю права». Ця сторінка — про горе, яке ніхто не назвав горем. І про дозвіл його нарешті відчути — не зраджуючи ту, яка є.
Невиплакане горе не зникає. Воно перетворюється на напругу, оніміння, зриви — на все, крім сліз, які собі не дозволені.
Це ти, якщо
Що під цим
Заборонене горе
«У мене є жива дитина — я не маю права сумувати». Але право на сум є у кожної мами, яка щось втратила. А ти втратила багато
Сум як зрада
Внутрішній прокурор каже: «якщо ти плачеш за тим життям — ти зраджуєш цю дитину». Це неправда, але вона тримає тебе в онімінні
Горе, яке не має імені
Коли вмирає людина — є похорон, є слова, є спільнота. Коли вмирає образ — немає нічого. Ти сумуєш сама, без мови, без свідків
Що з цим робити
Розмова
Назвати втрату вголос — те життя, ту маму, те майбутнє. Коли горе отримує ім'я, воно перестає бути безформним жахом
Дозвіл
Дозволити собі плакати — не замість любові до цієї дитини, а поряд із нею. Це дві правди, які можуть існувати разом
Ритуал
Горе потребує форми: листа, свічки, розмови, місця. Те, чого тобі не дали лікарі й близькі — ми створимо разом
Можна спробувати самій — спершу
Медитація «Ранок без війни» і глава з «Коду материнства» — у Бібліотеці опори. Медитація дає перші 10 хвилин дня без болю. Розмова дає дозвіл на біль, який роками не мав місця.
До медитації →Те саме було в них
«Доньці 6, аутизм. Я 5 років не плакала за тим життям, яке уявляла — сукні, випускний, онуки. Я вважала, що це зрада. На сесії я вперше сказала вголос: "я сумую". І заплакала. Донька того вечора підійшла і обняла мене — вона вперше відчула, що мама справжня.»
«У сина ДЦП. Я довго не могла дивитися на фото з пологового — на того хлопчика, якого я тримала перші дні, ще без діагнозу. Я думала, що це означає "я його не приймаю". Олександр показав: це означає, що я досі люблю того хлопчика. І це нормально. Тепер фото лежить на полиці.»
Якщо горе стало напругою в тілі — тіло вже говорить. Ось його мапа → · Якщо тривога ховає горе — ось вона →
Горе, яке ти не виплакала, тримає тебе в напрузі.
Виплакане — стає водою, що тече. І ти знову можеш рухатися.
Перший крок — розмова.